Назва «Кіокушинкай» в перекладі з японської означає: «пошук істини на шляху бойового мистецтва» (Кіоку — означає межу, кінцевість. Шин — означає істину або реальність, Кай — означає зв’язок, зібрання, союз).
КІОКУШИНКАЙ кидає сміливий виклик межам людських можливостей. Досягнення змісту Кіокушинкай вимагає не тільки роздумів (медитації), але перш за все впертих практичних занять. Адже шлях до істини в бойовому мистецтві лежить через реальність боротьби, яка сама по собі стає формою активної медитації, що веде до просвітлення (саторі). Кіокушинкай — силовий контактний стиль, але Ояма стверджує, що «досягнення тільки фізичної сили подібно спробі створити статую Будди, не вкладаючи душу в цю працю.»
Карате виробляє відданість, хоробрість і інші якості, властиві воїнам. Але воно не змогло б проіснувати настільки довго, якби було тільки комплексом прийомів боротьби, а не чимось більшим. Його життєздатність виникає з органічного злиття технічних прийомів і Шляху, яким слідує Дух. З цієї причини Карате повинне розцінюватися не стільки як войовниче мистецтво, що використовується для поразки ворога, скільки як засіб саморозвитку у фізичному і духовному змісті. У цілому ж Карате варто розглядати як шлях і засіб самовдосконалення.
Головним символом школи є Канку (бере свій початок від назви ката Канку). У символічному «привітанні сонцю» розкриті руки підіймаються вгору і формують фігуру з долонь, що дозволяє «споглядати небо».
Ієрогліфічний символ Кіокушинкай
Канджі — чорний символ (японське написання) карате шинкіокушин.Канку
Символ Канку походить з ката Канку-дай. У цій ката руки піднімаються по колу, ніби окреслюючи небо, і так формується символ. Точки в Канку представляють пальці і позначають межі, або піки. Товсті секції представляють зап’ястя і позначають силу. Центр представляє нескінченність, позначаючи глибину. Символ, вписаний в коло і окреслений ним, означає плинність і круговий рух.
Кокоро — емблема карате шинкіокушин, що включає символи духу, розуму й тіла.